Не ракети і не танки: як Ізраїль та Україна захищаються на екологічному фронті

Війна і клімат більше не існують окремо від політики безпеки. Для України екологічна безпека сьогодні — не другорядна «зелена» тема, а прямий елемент національного виживання. Збитки від бойових дій — це не лише зруйновані міста, але й отруєні ріки, деградовані ґрунти, знищені екосистеми, наслідки яких розтягуються на десятиліття.

Екологічна безпека перестала бути питанням майбутнього. Вона працює тут і зараз — як фактор, від якого безпосередньо залежить здоров'я населення, продовольство та стійкість держави.

Що насправді означає екологічна безпека

Йдеться не про абстрактні норми та звіти. Екологія — це повітря, яким дихають міста, вода в ріках і колодязях, земля, яка годує країну. В умовах війни все це може в один момент перетворитися на джерело загроз — через пожежі, затоплення, хімічне забруднення або руйнування інфраструктури.

Саме тому для України екологія стала частиною оборонного контуру: без здорового середовища немає стійкої нації.

Як війна перетворила природу на поле бою

Повномасштабне вторгнення росії вивело екологічні ризики на рівень стратегічних. Вибухи, пожежі, мінування територій, підрив дамб і промислових об'єктів різко розширили масштаб забруднень і зробили багато зон неконтрольованими.

Це впливає не лише на природу, але й на здоров'я військових і цивільних, на продовольчу безпеку та економіку. При цьому значна частина наслідків має транскордонний характер і зачіпає сусідні країни.

Міжнародне право і екологічні військові злочини

Міжнародне гуманітарне право давно забороняє методи ведення війни, які завдають широкої, довгострокової і серйозної шкоди навколишньому середовищу. Додатковий протокол I до Женевських конвенцій прямо захищає природу і об'єкти з «небезпечними силами» — дамби, АЕС, гідроспоруди.

Ці норми стали юридичною основою для розслідувань військових екологічних злочинів, пов'язаних з російською агресією проти України.

Україна у фокусі Міжнародного кримінального суду

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі вже включив екологічні злочини в розслідування ситуації в Україні. Підрив Каховської ГЕС — один з ключових епізодів: забруднення Дніпра важкими металами, загибель морської фауни, збитки, оцінені більш ніж у 57 млрд євро.

Українські правоохоронні органи зареєстрували сотні епізодів екологічних військових злочинів, частина з яких кваліфіковані як екоцид. Ці справи формують міжнародний прецедент: знищення природи перестає бути «побічним ефектом» війни.

Чому це загроза не лише Україні

Екологічна катастрофа не зупиняється на кордоні. Забруднення Чорного моря вже зачепило береги Румунії та Туреччини, токсичні опади фіксуються в дельті Дунаю, а забруднені продукти і вода рухаються по європейських харчових ланцюгах.

Український кейс став загальноєвропейським питанням безпеки, а не локальною трагедією.

Ізраїль: коли екологія вбудована в безпеку

На цьому тлі особливо показовий досвід Ізраїлю — країни, яка десятиліттями живе в умовах конфліктів і дефіциту ресурсів. В Ізраїлі екологічна безпека вбудована в національну стратегію: клімат розглядається як множник загроз, а моніторинг навколишнього середовища — як елемент оборони.

Системи супутникового спостереження, мережі датчиків, мобільні технології, водні інновації та стійке сільське господарство перетворили екологію з слабкого місця в стратегічну перевагу.

Саме тому аналітика на платформі НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency все частіше розглядає Україну та Ізраїль в одному контексті — як країни, для яких екологія безпосередньо пов'язана з обороною, дипломатією та виживанням.

Що вже зробила Україна — і де залишаються прогалини

Україна затвердила Стратегію екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року, а також операційний план її реалізації з урахуванням військових ризиків. Це важлива нормативна база.

Але ключовий виклик — практична реалізація: модернізація моніторингу, використання супутників і дронів, збір доказів для міжнародних судів і участь громадян у фіксації збитків.

Головний висновок

У XXI столітті війна руйнує не лише будівлі та інфраструктуру. Вона знищує основу життя — воду, повітря, ґрунт і біорізноманіття. Якщо екологічна безпека не інтегрована в оборону і зовнішню політику, країна програє задовго до закінчення бойових дій.

Для України цей урок очевидний. Досвід Ізраїлю показує: навіть в умовах постійних загроз екологію можна перетворити не на вразливість, а на інструмент стійкості та виживання.

https://nikk.agency/uk/ne-raketi-i-ne-tanki/